Скло

Скло – неорганічні аморфні речовини – є складною системою різних окислів. Входять також лужні, лужноземельні та інші окисли. Основу більшості скла складає SiO , таке скло називається силікатним.
Властивості скла
Властивості скла змінюються в залежності від його складу і режима теплової обробки. Скло має щільність, яка коливається від 2 до 8 Мг/ . До тяжкого скла відносятьскло з високим вмістом свинцю. Щільність звичайного силікатного скла близька до 2,5 Мг/ .
Механічні властивості: міцність скла на зжимання набагато більша, ніж міцність на розрив. Границя міцності при зжиманні складає 6000 – 21000 МПа, при розтягу – 100 – 300 МПа.
Теплові властивості: як і інші аморфні речовини, скло не має різко вираженої температури плавлення. При нагріванні в’язкість скла зменшується поступово. Температура розм’якнення більшості скла знаходяться в рамках від 400 до 1600 С, останнє відповідає кварцевому склу. Добавки до SiO , загалом лужні кислоти, понижують температуру розм’якнення. При раптовому нагріванні і охолодженні скла, в результаті нерівномірного розподілу температур, в поверхневому шарі матеріала виникають механічні напруги, які можуть бути причиною розтріскування скла. При швидкому нагріванні поверхневий шар скла прагне розширитися, в той час як внутрішні шари ще не встигли прогрітися, і в уявно виділених перетинах створюється напруга зжимання. Температурний коефіцієнт розширення скла має важливу роль при спаюванні і зварюванні один з одним різного скла, при впаюванні металевої проволоки в скло, при нанесенні склоемалі.
Оптичні властивості скла: звичайне скло прозоре для променіввидимої частини спектра. Деякі добавки дають склу певний колір, що використовується для отримання кольорового скла.
Скло з низькою гідролітичною стійкістю має малий поверхневий питомий опір в умовах вологого середовища. Найбільшою гідролітичною стійкістю володіє кварцеве скло. Гідролітична стійкість сильно зменшується при введенні в скло лужних окислів.
Електричні властивості: в більшій степені залежать від складу скла.
Отримання і обробка скла
Скло отримується при швидкому охолодженні розплавленого матеріалу. Скло виготовляється („вариться”) в скловарних печах. В великому виробництві використовують ванні печі, а для отримання невеликої кількості скла з точним складом – горшкові печі. Матеріали: кварцовий пісок, соду, поташ, ізвесняк, доломіт, сульфат натрію, буру, борну кислоту, сурик, каолін, польовий шпат та інші подрібнюють, перемішують в потрібній кількості; отримана при цьому шихта завантажується в склоплавну піч. В печі шихта плавиться, летучі складові видаляються, а окисли, які залишились реагують між собою, в результаті отримується скломаса, яка іде на виготовлення скляних виробів. Гаряче скло легко оброблюється шляхом видування, витяжки, пресовки, відливки та ін.
Типи скла:
В залежності від призначення можна виділити наступні види скла:
1. Конденсаторне скло – використовується в якості діалектрика конденсатора, використовується в високовольтних фільтрах, імпульсних генераторах, коливальних контурах високочастотних приладів.
2. Установочне скло – служить для виготовлення установочних деталей ізоляторів.
3. Лампове скло – використовується для балонів і ножок освітлюваних ламп, різних електронних приладів.
4. Скло з наповнювачем.
По хімічному складу скло можна розбити на 3 групи:
1. Лужне скло без тяжких окислів.
2. Лужне скло з великою кількістю тяжких окислів
3. Безлужне скло – кварцове скло, а також скло з малим вмістом лужних окислів.
Випущене виробництвом скло отримує певний номер і марку.
Склоемалі або просто емалями називається скло, яке наноситься тонким шаром на поверхню металевих або інших предметів з ціллю захисту від корозії, надання певного забарвлення і покращення вигляду, здійснення відображуючої поверхні та інше.
Скловолокно
Скло в товстому шарі – хрупкий матеріал, але тонкі скляні вироби володіють підвищеною гнучкістю.
Світловоди
Це джгути, скручені із волокон, мають серцевину і оболочку зі скла різного складу, з різними показниками заломлення.
Ситалли
Виготовляються шляхом кристалізації скла спеціального вмісту. Займають проміжне місце між звичайним склом і керамікою, тому іноді називаються склокерамікою.